Стиліан Пафлагонський: покровитель дітей

На рубежі V-VI століть на півночі сучасної території Туреччини жив монах. Він не створив славетних монастирів. Не написав видатних богословських творів. Не здивував неперевершено суворими аскетичними подвигами. Про нього мало знають в Україні. Але його широко вшановують греки, болгари та румуни. Його ім’я Стиліан – від грецького στήλη, стовп, основа. А місцевість, яку він увічнив для церковної історії, називається Пафлагонія.

Стиліан змалку тяжів до добра. Йому подобалося жити в гармонії з серцем, котре кликало до Бога і відкривало красу християнського погляду на світ. Підлітком він чітко визначився з життєвим покликанням – чути голос Отця та йти за ним. І коли досяг повноліття та отримав спадщину – просто роздав її знедоленим, а сам оселився в монастирі. “Я позбувся якоря, котрий тримав мене на прив’язі бажань мого грішного тіла. Відтепер переді мною відкритий шлях до істинного життя”, – пояснив своє рішення юнак.

Монастир навчив послушника базовим чернечим чеснотам: послуху, життю в бідності та цнотливості. Дві біблійні цитати особливо наснажували молодого монаха. Одна – це слова з нагірної проповіді Спасителя: “Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать” (Мф. 5, 8). Інша – рядок із найдавнішого гімну красі природи: “Які величні діла Твої, Господи! Ти все вчинив премудро – земля сповнена Твоїм творінням” (Пс. 103, 24). Аби повніше відчувати себе свідком дива Божого всесвіту, монах залишив монастир та усамітнився в пустелі. Із собою Стиліан мав Святе Письмо і книгу природи. Одну відкривав у келії, іншу – під час прогулянок. Час він присвячував молитві та спогляданню сонця, зірок, дерев, птахів і тварин.

А далі його пустеля та печера-келія почали наповнюватися людьми. Чутка про особливо просвітленого монаха розійшлася по всій Пафлагонії. Стиліан радо приймав гостей, допомагав порадою та зцілював молитвою. Аж серед цього розкрився його особливий дар – любов до дітей. Подвижник давно мріяв про виконання настанови Христа: “Істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне” (Мф. 18, 3). І одного разу на нічній молитві в келії його серця торкнувся Господь. Стиліан відчув присутність Божу та благодать Святого Духа. Невимовна мить змінила його життя. Вранці він вийшов із печери з особливим відчуттям повноти та радості, тихим і водночас неймовірно насиченим переживанням справжнього щастя. Цей стан залишився зі Стиліаном назавжди. Очевидці відзначали, що з його обличчя ніколи не сходила добра і лагідна посмішка.

Стиліан легко обміняв самотність пустелі на служіння людям. Його келія стала першим відомим християнським дитсадком. Батьки довіряли йому своїх чад, а монах радо проводив із дітьми весь час. Нерідко за його молитвою хворі малюки одужували, а неплідні жінки вагітніли та народжували здорових немовлят. Коли малечі стало забагато для можливостей одного доглядальника, Стиліан закликав на допомогу братів із монастиря та доброчесних жінок із міст і селищ Пафлагонії.

Монаху неодноразово пропонували мати зиск із талантів зцілення та поводження з дітьми, однак він завжди відмовлявся. Робив це з гумором – весело пояснював, що коли отримав благодать Святого Духа, то за всю подальшу його працю було щедро сплачено авансом.

Господь дарував Стиліанові тривале життя. Монах дожив до глибокої старості та до останніх днів займався улюбленою справою. Навіть у труні його лице було освітлене посмішкою. Після смерті Стиліан не припинив бути свідком Божої присутності та служителем добра – біля його ікони відбувалися зцілення дітей і неплідних жінок. У пам’ять про преподобного збудовано чимало храмів у Греції та на Кіпрі. Люди різного віку йдуть туди сотнями, особливо в день пам’яті старця Стиліана – 26 листопада (9 грудня в церквах, які дотримуються старого стилю). До святого звертаються з молитвою за здоров’я та добре виховання дітей, подолання безпліддя.

Преподобний Стиліан Пафлагонський явив приклад поєднання глибокої та правдивої православної духовності, постійної молитви та монашої аскези із відкритим і радісним служінням ближнім. Він став, говорячи по-сучасному, першим християнським аніматором – вихователем діток. Святий не дбав про те, що його можуть неправильно зрозуміти через повернення з усамітнення до активної соціальної діяльності. Через надто веселу вдачу. Або ж долучення до чернечих келій малюків і жінок-мирянок. Він жив, як живе син перед Отцем – і в Ньому був його захист, радість і щастя.

На іконах монаха завжди малюють із дитиною або одночасно кількома немовлятами на руках. Поряд є напис грецькою: “Я, хранитель дітей, виростив їх заради Бога”. Так Стиліан Пафлагонський визначив свою життєву місію.